Закон прийнято у 1992 році. Декілька разів до нього вносились зміни. Останні зміни було внесено 2008 року.

У Законі є основні положення реалізації конституційних прав працівників на охорону їхнього життя і здоров'я в трудовій діяльності, а також на належні, безпечні і здорові умови праці. Закон регулює взаємовідносини роботодав ців та працівників з питань безпеки, гігієни праці та вироб ничого середовища. Цим Законом встановлено єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які використовують найману працю, та на всіх працюючих, без винятку.

Закон надає працівникам гарантії прав на охорону праці (ст.5), а саме:
• відсутність у трудовому договорі положень, які суперечать законам та нормативно-правовим актам з охорони праці;
• інформування роботодавцем під розпис працівника про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах;
• неможливість пропонування працівникові роботи, яка протипоказана йому за станом здоров'я (при відповідному медичному висновку);
• допущення до робіт підвищеної небезпеки тільки за на явності висновку психофізіологічної експертизи;
• загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

При оформленні на роботу роботодавцеві і працівникові потрібно звернути увагу на Доступно только для пользователей