Згідно з затвердженим роботодавцем штатним розкладом служба охорони праці входить до структури підприємства як одна з основних виробничо-технічних служб.
При цьому, служба охорони праці залежно від чисельності працюючих може функціонувати як самостійний структурний підрозділ або у вигляді групи спеціалістів чи одного спеціаліста, у тому числі за сумісництвом. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.
Служба охорони праці комплектується спеціалістами, які мають вищу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше 3 років. Обмеження не стосуються щодо виробничого стажу для осіб, які мають спеціальну освіту з охорони праці.
Навчання та перевірка знань з питань охорони праці працівників служби охорони праці має проводитися в спеціалізованих навчальних закладах в установленому порядку до початку виконання ними своїх функціональних обов'язків та періодично, один раз на три роки. Основні вимоги до цього викладені в Типовому положенні про порядок проведення навчання з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05, затвердженому наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 р. №15).
Головними документами для діяльності служби охорони праці, а саме її спеціалістів, будуть вимоги викладені у Положенні про службу охорони праці підприємства, Положенні про СУОП на підприємстві (див. розділ 9.1) та у посадових інструкціях.
Для цього слід керуватись вимогами викладеними в Типовому положенні про службу охорони праці (НПАОП 0.00-4.35-04, затвердженому наказом Держнаглядохоронпраці України від 15.11.2004 р. №255).
Тобто беручи за основу вищезазначене Типове положення та враховуючи конкретні умови підприємства розробляється Положення про службу охорони праці підприємства, в якому визначаються:

• основні напрями діяльності служби, її структура та обов'язки посадових осіб;
  
• основні заходи із розробки ефективної і цілісної системи управління охороною праці та здійснення оперативно-методичного керівництва роботою з охорони праці;
  
• хто і яким чином розробляє комплексні заходи щодо забезпечення встановлених нормативів умов праці разом зі структурними підрозділами (та профспілками);
  
• обов'язки щодо розробки внутрішніх нормативних документів підприємства;
  
• обов'язки з проведення атестації робочих місць стосовно відповідності їх вимогам охорони праці;
  
• процедури розслідування нещасних випадків та аварій, ведення їх обліку та аналізу;
  
• підготовки статистичних звітів з охорони праці;
  
• питання організації пропаганди охорони праці та заходів із заохочення працівників щодо виконання правил безпеки тощо.

Положення має описувати питання, які контролюються службою охорони праці підприємства: дотримання на підприємстві чинного законодавства, вимог нормативно-правових документів; виконання приписів органів державного нагляду; своєчасне проведення навчання та інструктажів керівниками структурних підрозділів; забезпечення працівників засобами колективного та індивідуального захисту, спецхарчуванням (молоком); своєчасне проведення медичних оглядів; виконання в підрозділах заходів, наказів та розпоряджень стосовно охорони праці тощо.
Працівники служби охорони праці мають право в будь-який час відвідувати будь-яке робоче місце, одержувати від посадових осіб пояснення щодо питань охорони праці, перевіряти стан безпеки, вимагати від посадових осіб зупинки проведення робіт, що становлять загрозу травмування (аварії), та відсторонення від роботи працівників, що не пройшли медогляд, навчання і перевірку знань з питань ОП тощо, подавати роботодавцю офіційні подання щодо притягнення до відповідальності працівника, винного в порушенні правил безпеки тощо.
Розроблене Положення про службу охорони праці підприємства має бути також затверджене наказом роботодавця, посадова інструкція на спеціаліста з охорони праці затверджується підписом роботодавця та має бути видана на руки працівнику із підписом про ознайомлення та отримання інструкції.
Необхідно уважно підійти до розробки посадових інструкцій у випадку коли служба з ОП складається із кількох спеціалістів. Для цього необхідно чітко описати функції і обов'язки кожного з них, щоб уникнути дублювання та накладення обов'язків.