«Страхові експерти з охорони праці управління виконавчої дирекції Фонду у Київській області протягом чотирьох місяців поточного року перевірили стан профілактичної роботи з попередження нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на 348 підприємствах, взяли участь у роботі 161 комісії з розслідування нещасних випадків, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях, складено 105 протоколів за формою Н-1 та 19 - за формою НПВ. Під час розслідування нещасних випадків на виробництві встановлено, що понад 75 відсотків травмувань сталися з організаційних причин через відсутність вступного, первинного та повторних інструктажів з охорони праці, відсутність або недостатнє навчання безпечним навичкам праці застрахованих, що працюють в шкідливих та небезпечних умовах праці.

Непокоять факти, коли на підприємствах, для отримання більш високого прибутку, роботодавець збільшує виробництво продукції за рахунок підвищення інтенсивності праці і не дбає про безпечні та нешкідливі умови праці. Це призводить до тимчасового зниження собівартості продукції та збільшення ризику виробничого травматизму. У разі настання нещасного випадку роботодавець намагається його приховати, оскільки боїться розголосу та перевірки державних органів  з нагляду за охороною праці.

Так, адміністрацією ТОВ «Праймер-плюс», зареєстрованого в Києво-Святошинському районі, в 2007 році без укладання трудового договору прийнято на роботу працівника 1986 року народження і допущено до роботи по заміні покриття  платформ залізничного вокзалу без проведення навчання та без вступного та первинного інструктажів. Під час виконання робіт на висоті більше чотирьох метрів та на відстані 1,75 метра від контактної лінії напругою 27,5 тисяч вольт працівник був вражений електричним струмом та став інвалідом 2 групи з 80-відсотковою втратою стійкої працездатності, і за це страхувальник не несе жодної відповідальності, лише Фонд повинен сплачувати страхові виплати.

Або інше - відповідно до трудового розпорядку кожного підприємства, організації чи установи працівникам суворо забороняється вживати спиртні напої на виробництві, чи приходити на роботу в стані алкогольного сп’яніння. Разом з тим, законодавством не передбачено в 100 відсотках випадків дослідження наявності алкоголю в крові та сечі потерпілих внаслідок травми на виробництві  та в побуті. Зрозуміло, що при вживанні алкоголю порушується координація людини в просторі, вона не здатна об’єктивно оцінити ситуацію, в якій вона знаходиться, що і призводить до травмування. Але розраховуватися за пиятику на виробництві змушений лише Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, роботодавці ж не несуть відповідальності за порушення трудового розпорядку застрахованими. В таких випадках державі необхідно зобов’язати роботодавців та робочі органи системи охорони здоров’я проводити дослідження крові на наявність алкоголю при кожному випадку травмування незалежно від того, де стався випадок – в побуті чи на виробництві, як це передбачено наказом МВС, МОЗ та Міністерства юстиції України від 24.02.1995 року №114/38/15-36-1. Це дозволить Фонду приймати відповідне рішення щодо відшкодування шкоди потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Як приклад, комбайнер ТОВ «Євроагромаркет» м. Переяслав-Хмельницький  розпочав роботу з обслуговування зернозбирального комбайну і вже через дві години  був смертельно травмований механічними приводами комбайну. Згідно з актом судово-токсикологічного дослідження у крові загиблого виявлено етиловий спирт в концентрації 3,25 проміле, що відповідає сильному ступеню отруєння. Родині загиблого виплачено  Фондом  32 637 гривень та утриманцям 6 527 гривень одноразової допомоги. Роботодавець залишився непокараним, хоча й порушив ст. 6 та 14 Закону України «Про охорону праці».

На мою думку, сьогодні виникла необхідність повернутися до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.1993 року № 754 «Про затвердження Положення про порядок накладання штрафів на підприємства, установи та організації за порушення нормативних актів про охорону праці». Це і тільки це примусить роботодавця повернутись лицем до проблем збереження здоров’я найманих працівників.

Ще одна проблема, на якій варто зупинитись, це висновки деяких спеціалістів Київського інституту медицини праці. На мій погляд, не зрозуміло за якими критеріями його медичні працівники встановлюють інколи зв’язок стану здоров’я працівника з його професійною діяльністю. Так, медична сестра Бориспільської стоматологічної поліклініки, яка, начебто, мала  контакт з формальдегідом, що використовувався в медичній установі як 35- відсотковий розчин формаліну в мізерних дозах, отримала професійне захворювання. Ця рідина не застосовується лікарями вже десять років. Фахівці інституту, не маючи висновку про наявність в повітрі робочої зони глутарового ангідриду, котрий є складовою частиною дезінфікуючої речовини «Карзолекс екстра», встановлюють причинний зв’язок із захворюванням. Незважаючи на дану ситуацію, центральною лікарською комісією інституту встановлено діагноз – бронхіальна астма середнього ступеню тяжкості. Разом з тим, медична сестра кожного року проходила медичний огляд лікарями Бориспільської центральної лікарні і ознаки даної хвороби  не виявлялися.

Звідси виникає проблема контролю за проведенням медичних оглядів працівників, які працюють в шкідливих та небезпечних умовах праці і хто повинен їх робити. На мою думку, це більша прерогатива санітарних лікарів з гігієни праці, які знають склад комісій, що проводять попередні та періодичні медичні огляди, повноту та відповідність записів  в медичній книжці працівника і його амбулаторній картці. Оскільки, дуже часто в цих документах, в тому числі і наведеному прикладі, інформація в них різна та суб’єктивна.

Здоров’я працівника - це запорука щасливої родини  та заможної держави».